Останнім часом на цю тему не писав і не говорив хіба що лінивий. Автор тримав паузу з тих міркувань, щоби вловити основні тенденції в цьому питанні, спокійно та без зайвих емоцій, що збивають з тверезої думки осмислити та та донести їх до читача.

Про те, що коростенському фарфоровому заводу потрібно власний будинок культури заговорили ще у п'ятдесятих. У 1956 році було вирішено збудувати клуб із залом на 350 місць. Підрядником був обраний "Будторфмаш". Того ж року розпочато роботи з підготовки до будівництва. Передбачалося спільне використання будинку культури фарфоровим заводом ім. Дзержинського та "Торфмашем" (Зараз - "Хіммаш"). Проекти довго переглядали, вносили зміни. Одним із найважливіших питань була місткість зали.

Перед написанням матеріалу вирішила запитати у близьких найпершу асоціацію з Зоною відчуження. Друг написав повідомлення : «Аварія на ЧАЕС, смерть». Семирічна сестра відразу сказала : «Сталкер, мутант, радіація». Тато : «Батьківщина, природа, дикі звірі». Бабуся : «Люди, пам’ять». Я відразу відчуваю різницю сприйняття чорнобильської теми між поколіннями.