Тридцять другий день російсько –української тотальної війни. Росія продовжує нападати, Україна відбиває ворожі атаки на землі, у повітрі та на морі.

Піт, кров і біль – «фюрер» Російської федерації одним розчерком пера під планом наступу прирік на це українців.

Останнім часом на цю тему не писав і не говорив хіба що лінивий. Автор тримав паузу з тих міркувань, щоби вловити основні тенденції в цьому питанні, спокійно та без зайвих емоцій, що збивають з тверезої думки осмислити та та донести їх до читача.

Про те, що коростенському фарфоровому заводу потрібно власний будинок культури заговорили ще у п'ятдесятих. У 1956 році було вирішено збудувати клуб із залом на 350 місць. Підрядником був обраний "Будторфмаш". Того ж року розпочато роботи з підготовки до будівництва. Передбачалося спільне використання будинку культури фарфоровим заводом ім. Дзержинського та "Торфмашем" (Зараз - "Хіммаш"). Проекти довго переглядали, вносили зміни. Одним із найважливіших питань була місткість зали.