У селах Малинської громади на Житомирщині жінки з перших днів повномасштабного вторгнення плетуть маскувальні сітки для військових. До роботи долучаються жителі кількох старостинських округів, зокрема Малинівського, Дібрівського, Нововороб’ївського та Луківського. У місцевих закладах культури люди щодня збираються, щоб разом виготовляти сітки й інші необхідні речі для фронту, пише Суспільне.
У Малинівському старостинському окрузі жінки зранку працюють або займаються домашніми справами, а після обіду плетуть маскувальні сітки. Завідувачка Лумлянського клубу Марина Степанець розповіла Суспільному, що волонтерство в громаді почалося з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку місцеві жителі готували їжу для захисників, а коли виникла потреба — почали плести маскувальні сітки.
"Маскувальні сітки — це спільна справа багатьох людей. Спершу потрібно закупити тканину потрібного кольору та основу. Частину коштів отримуємо як благодійну допомогу, ще частину збираємо під час концертів. Наприклад, фольклорно-етнографічний колектив "Лумляночка" минулого року під час виступу зібрав понад 30 тисяч гривень — це найбільша сума по громаді", — сказала Марина Степанець.
Валентина Яковлєва і Марина Степанець, Малинська громада, Житомирщина, 6 листопада 2025 року. . Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
За словами завідувачки Лумлянського клубу Марини Степанець, перші маскувальні сітки жінки плели з підручних матеріалів.
"Не все виходило одразу. Зараз процес став швидшим: у клубах волонтери зробили дерев’яні основи, мають різаки для нарізання смужок. Щоб виконувати більше замовлень, жінки з сусідніх сіл об’єднуються — обмінюються тканиною, діляться основами, переймають техніку плетіння, допомагають одна одній. Нам Валя Конончук із Нових Вороб’їв підказала, як плести правильно. Цього літа ми разом із завідувачкою клубу з Різні Мариною Руденко на День Незалежності у Малині сплели сітку розміром 6 на 3 метри за кілька годин", — розказала Марина Степанець.
Найстаршою волонтеркою у Лумлі є 71-річна Ніна Пастушенко. Вона готує стрічки для плетіння, щоб сітки були щільними й "кошлатими".
"У нас там, на фронті, — наші діти. Немає чужих, усі наші. Ми вже не підемо воювати й не зможемо бігати з автоматом, але допомагати мусимо. Бо вони молоді, їм ще жити, дітей ростити, кохати, обіймати. А ми тут робимо, що можемо: хто сітку плете, хто тканину ріже. Поки Бог дає сили, будемо допомагати. Лише б ця війна скоріше закінчилася, і наші воїни повернулися живими", — сказала Ніна Пастушенко.
Олександра Сотніченко і Ніна Пастушенко, Малинська громада, Житомирщина, 6 листопада 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
У клубі села Різня Малинської громади також збираються жінки, які плетуть маскувальні сітки. Завідувачка клубу Марина Руденко розповіла, що їхня волонтерська команда має назву "Різнянські павучки". До роботи долучаються не лише дорослі, а й діти. Родина Марини Руденко теж допомагає — виготовляє окопні свічки та буржуйки з газових балонів.
"В одній із кімнат Різнянського клубу ми облаштували тематичний мінімузей. Тут розміщені портретні фото загиблих односельців, подаровані військовими прапори з підписами, дитячі малюнки, гільзи та залишки боєприпасів. Ось цей експонат, здається, з "Урагану". На початку війни таких у нас по селу було багато", — розказала Марина Руденко.
Марина Руденко у облашованому мінімузеї клубу села Різня, Малинська громада, Житомирщина, 6 листопада 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Волонтерська спільнота "Різнянські павучки", Малинська громада, Житомирщина, 6 листопада 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Жителька села Малинівка Малинської громади Наталія Маркович розповіла, що у місцевому Будинку культури щодня працює волонтерська група "Плетушки".
"Першу сітку плели з білих простирадл — просто повісили рибальську сітку на двері. Вона вийшла важка й не дуже гарна, але ми раділи, що зробили хоч щось. Потім староста привіз трохи тканини та основу — з того й почали. Загалом зробили вже 280 сіток. Замовлень від військових зараз багато. У кожного ще робота, господарство, але, дякувати Богу, справляємося. Для однієї з бригад сплели понад 30 сіток — це було велике замовлення. Видно, що справа добра, бо все виходить. Наші дівчата молодці: тільки напишу у групі, що є замовлення — усі одразу приходять, кидають справи й беруться до роботи. Сидимо, плетемо, а люди заходять, приносять кошти, допомагають чим можуть. Буває, що на картці вже порожньо, а до ранку — знову надходження. І так хочеться далі працювати, бо розумієш, що це потрібно. Військові дякують — і це дуже мотивує", — сказала Наталія Маркович.
Волонтерська спільнота "Плетушки" з Малинівки. Малинська громада, Житомирщина, 6 листопада 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Зі слів жительки села Нові Вороб’ї Малинської громади Валентини Конончук, під час концерту до Дня Малина жіночому колективу Нововороб’ївського округу "Павучихи" вручили Подяку від захисників.
"Це спільна заслуга жінок з усього нашого округу. Уже четвертий рік поспіль у нашому старостаті та в клубі села Старі Вороб’ї вони плетуть маскувальні сітки. На рахунку наших працьовитих "павучих" понад 600 сіток. Дякую всім за внесок у спільну важливу справу. Хай наші сітки, як і наші молитви, бережуть тих, кому ми зобов’язані життям", — розказала Валентина Конончук.
Волонтерська спільнота з села Нові Вороб'ї, Малинська громада, Житомирщина. Фото надане Суспільному Житомир Валентиною Конончук
Волонтерська спільнота Луківського старостинського округу, Малинська громада, Житомирщина. Фото надане Суспільному Житомир Валентиною Ровнер