Дев'ятикласник Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної Олександр Каленик виборов друге місце у фіналі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України. Він презентував власну технологію виготовлення приймально-передавальної антени радіозв'язку.

У коментарі Суспільному Олександр Каленик розповів, що презентував у конкурсі дослідження у відділенні інженерії та матеріалознавства в науковій секції "Технології виробництва". Тема роботи: "Розрахунок приймально-передавальної антени та її виготовлення з використанням технологій 3D-друку та гальванотехніки".

"Вибір цієї теми абсолютно невипадковий — з раннього дитинства мене цікавила радіотехніка. Світ електроніки для мене відкрив мій тато, котрий теж захоплюється нею з дитинства. Він є моїм наставником та науковим керівником. Свій перший радіоелектронний пристрій я зібрав у 7 років на макетній платі, поки батьків не було вдома. Коли мій перший саморобний аудіопідсилювач запрацював, моєму захопленню не було меж. Тож радіоаматорство стало одним з моїх численних хобі. Згодом до моїх рук потрапила Сі-Бі радіостанція, яка потребувала ремонту. Саме вона відкрила мені світ радіо. Вже в 11 років за підтримки батьків я отримав радіоаматорську ліцензію та відповідний позивний, які дозволили працювати в радіоефірі. Відтоді світ для мене втратив кордони, адже за кілька хвилин я міг поспілкуватися з радіоаматорами з найрізноманітніших країн. Як і більшість радіоаматорів, всі антени та додаткове обладнання ми з татом виготовляли власноруч, здобуваючи нові знання та досвід", — розповів Олександр.

За словами школяра, у зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну деякі захоплення йому довелося відкласти, серед них була і робота в радіоефірі.

"Здобуті знання та досвід у галузі радіозв'язку виявилися надзвичайно потрібними у наш час, адже ноу-хау цієї війни — безпілотні системи, переважна більшість яких керуються завдяки радіозв'язку. Однією з особливостей та в деякій мірі проблем розвитку цього напрямку озброєння є стрімке поширення та вдосконалення засобів радіоелектронної боротьби. Через це виникла нагальна потреба у виготовленні антен, призначених для керування БПЛА на нестандартних діапазонах частот та через ретранслятор. Саме це і спонукало мене до пошуку нових технологій, які дали б змогу оперативно забезпечувати такі потреби", — сказав Олександр Каленик.

Олександр Каленик. Фото надав Олександр Каленик

У своїй роботі Олександр описав технологію виготовлення антен методом 3D-друку полімерної основи з подальшим її покриттям міддю методом гальваностегії на прикладі антени типу Moxon.

"Антена — це досить складний радіотехнічний пристрій, що має велику кількість параметрів, які повинні бути максимально близькими до ідеальних. На якість антени впливає і її конструкція, і матеріал, і точне дотримання її геометричних розмірів. Моя технологія практично повністю усуває людський фактор у процесі виготовлення антени — її каркас друкується з досить високою точністю на 3D-принтері, а потім спеціальним чином підготовлена полімерна основа покривається металом методом гальваностегії. Таким чином отримується антена з практично ідеальною повторюваністю характеристик", — пояснив Олександр Каленик.

Він розповів про переваги розробленої ним технології.

"Перевага моєї технології полягає у тому, що вона дає змогу виготовляти з високою точністю легкі та міцні антени не лише у вигляді плоских конструкцій, а й у вигляді складних тривимірних моделей. Така антена надзвичайно гнучка та не потребує спеціального дороговартісного обладнання, а процес від теоретичних розрахунків нового виробу до отримання дрібносерійної партії антен займає менше доби", — розповів Олександр.

За його словами, він задоволений результатами участі у всеукраїнському фіналі конкурсу-захисту робіт Малої академії наук України.

"Я радий, що моя ідея отримала високу оцінку журі. Мені насамперед хотілося поділитися своєю ідеєю, адже, на мою думку, вона може бути корисною для розвитку галузі радіозв'язку. Крім того, було цікаво поспілкуватися з науковцями та отримати від них рекомендації чи зауваження. Ну і, звичайно ж, познайомитися з однолітками, дізнатися, чим вони живуть, чим цікавляться. Усі роботи учасників нашої секції були надзвичайно цікавими, дозволили мені зануритись у світ науки та дізнатися багато нового", — сказав Олександр Каленик.