Жителька Малина Людмила Штуль разом зі своєю донькою Оксаною пройшли частину Шляху Святого Якова — Camino Portugues (Португальського шляху) — від прикордонного іспанського міста Туй до міста Сантьяго-де-Компостела. Влітку цього року за 8 днів вони подолали 120 кілометрів та отримали "компостелу" — офіційний сертифікат паломників.
Людмила Штуль розповіла Суспільному, що ідея цієї подорожі з'явилася наприкінці травня.
"Донька Оксана зараз проживає у Франції, але час від часу ми бачимося. Коли вона була у Малині, то запропонувала поїхати в Каміно. Ми довго це не обговорювали. І ось коли у Оксани прийшов час відпустки — ми прийняли рішення щодо мандрівки", — розповіла Людмила.
Людмила Штуль біля кам'яного пілігріма, Шлях Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
Жінка любить подорожувати і вже відвідала 19 країн.
"Ще коли я вчителькою у школі працювала, то на канікулах дітей возила на екскурсії — і автобусом, і електричкою. Коли очолила організацію "Захист дітей Чорнобиля", то організовувала поїздки спочатку для дітей, а потім і для дорослих. Дуже люблю мандрівки в Карпати і всім раджу наші українські гори. Але Каміно — це особливий досвід. Дорога налаштовує на філософський лад, коли "на своїй шкурі" доводиш прописні істини. Наприклад, що "життя — це постійний перепад висот — з гірки на гірку", — сказала Людмила Штуль.
Шлях Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
Для пілігрімів облаштовані місця перепочинку, Шлях Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
За словами Людмили, після проходження шляху до Сантьяго-де-Компостела видають спеціальний сертифікат.
"Щоб отримати сертифікат — "компостелу", незалежно з якого куточку світу ти вирушаєш, потрібно пройти пішки мінімум 100 кілометрів або на велосипеді подолати 200 кілометрів до міста Сантьяго-де-Компостела. Щоб засвідчити маршрут, використовують паспорт пілігріма. У ньому щодня ставлять дві печатки в різних місцях маршруту. Їх можна отримати в церквах, готелях, магазинах або навіть у вуличних музикантів", — розповіла мандрівниця.
Людмила Штуль з паспортом пілігріма, серпень 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Людмила Штуль отримала "компостелу", серпень 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Людмила з донькою долала відстань пішки.
"Я багато ходжу, тому фізично була готова. Ми вставали рано, починали рух о 6:00 годині ранку, щоб до 12:00 його пройти, бо це було у серпні, коли температура сягала +35...+37°C. Спека і тамтешній клімат були випробуванням, але ми йшли повільно, своїм темпом, насолоджуючись мандрівкою", — повідомила Людмила.
На Шляху Святого Якова сотні стовпчиків зі знаменитою жовтою стрілкою, мушлею-гребінцем та кілометражем, який залишилося пройти. Серпень 2025 року . Фото надала Людмила Штуль
Готуючись до подорожі, Людмила дотримувалася твердження, що в мандрівках головне — легкість.
"Для мене важливо мати зручний ортопедичний рюкзак і трекінгові палки — я здебільшого йшла з однією. Звісно, має бути якісне взуття: кросівки для дороги і сандалі для вечора, після душу. Я завжди беру мінімум речей, бо в мандрівках головне — легкість. Все, що несеш, має бути необхідним. Під час подорожі важко було фізично — через гірські підйоми, а в емоційному плані допомагало те, що я була з донькою. Вона була моїм голосом і перекладачем. Без неї я б відчувала себе вкрай некомфортно у чужій країні. Взагалі я невибаглива, але базові умови — душ і ліжко щоночі — дуже важливі. Спільні душі та альберге (притулки для пілігрімів на кшталт гуротожитків) — охайно і чисто, але ненадовго", — поділилася Людмила Штуль.
Донька Людмили Оксана. Зручне взуття — важливе для подорожі. Шлях Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
Ночівля в альберго. Шлях Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
Що стосується харчування під час мандрівки, то Людмилі Штуль найбільше сподобалися морепродукти.
"Раніше я їх не дуже любила, а тут — креветки, восьминоги — соковиті та свіжі. Пиріжки з морепродуктами — особлива смакота. І сангрія — холодний глінтвейн, дуже смачний. Солодощі не дуже мені сподобалися — надто солодкі для мене", — сказала мандрівниця.
Місцеві страви. Справа — сендвіч-булка Francesinha (Франсезінья). Фото надала Людмила Штуль
Шлях Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
Під час подорожі Шляхом Святого Якова Людмила з донькою не зустріли нікого з України.
"Українців не зустрічали. Більшість подорожуючих — це були іспанці та корейці. Але коли люди дізнавалися, що ми з України, то реагували дуже позитивно. Відчувалася підтримка і щирість. Зазвичай після мандрівок у мене виникає відчуття порожнечі. Якою б хорошою подія не була, але коли вона закінчується, то завжди трохи сумно — бо цей епізод життя вже не повернеться. А тут такого не було. Можливо, тому, що попереду ще був вечір у Сантьяго. Ми сиділи на балконі і згадували різні моменти пройденого шляху, а поруч були іспанці на своїх балконах, атмосфера була надзвичайною. Бо кожен, хто пройшов "Каміно", по суті пройшов свій шлях до себе", — розповіла Людмила Штуль.
Людмила Штуль з донькою Оксаною. Фініш Шляху Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль
Мушлі-гребінці Святого Якова, серпень 2025 року. Фото надала Людмила Штуль