Понад 400 видів фарфорового посуду: сервізів, декоративних тарілок, ваз, а також статуеток та сувенірів зберігають у кімнаті-музеї міського палацу культури імені Тараса Шевченка у Коростені, що на Житомирщині.

 За словами методистки Ірини Городничої, це вироби фарфорового заводу, який закрили у 2008 році після більш як 100-річної роботи.

Ірина Городнича розповіла, що кімната-музей у Коростені відкрили у лютому 2012 року. Колекцію створювали майже рік, - пише Суспільне.

"Після закриття підприємства фарфорові вироби спочатку передали Коростенській міській раді. Для того, аби зберегти хоча б частину продукції, яку виготовляв завод, та залишити для нащадків експозицію його продукції. Згодом вирішили колекцію розмістити у палаці культури. І для цього облаштували невелику музейну кімнату. На самому фарфоровому заводі на той час нараховувалося більш ніж 6 чи навіть 7 тисяч видів виробів. Проте у кімнаті-музеї розмістили чотири сотні", — сказала методистка з музейної справи.

З її слів, упродовж цих років музейна колекція періодично поповнювалася новими експонатами.

"Створення кімнати-музею із експозицією виробів Коростенського фарфорового заводу не залишила байдужими місцевих жителів громади, які свого часу у різний період працювали на підприємстві. А також людей із інших громад області та України, які у своїх домашніх схронах зберігали вироби підприємства. Тож, чимало екземплярів для музею передали люди. А відтак і сформувалася непогана композиція фарфорових виробів заводу. Кожний виріб має свою історію", — розповіла Ірина Городнича.

Серед музейних експонатів є столові, чайні, кавові сервізи, декоративні вази, підставки, тарелі. Перед тим, як їх виготовити, над створенням зразків працювали художники та скульптори заводу, — каже методистка музею.

"Скульптура "Україночка", наприклад, — одна з ексклюзивних, яка передає колорит української жінки. Її створило подружжя Трегубових. Валентина Михайлівна була головним художником заводу, а Микола Семенович — головним скульптором. Цю скульптуру виготовляли щокварталу по 5 екземплярів. На той час вона дуже дорого коштувала — 200-250 гривень. Тоді такою була середня зарплата", — пригадала Ірина Городнича.

З інформації Ірини Городничої, у музеї представлені фарфорові вироби різних років.

"Один із експонатів — сервіз на шість персон. Що характерно: на кожному виробі цього сервізу був свій індивідуальний малюнок. Наприклад, певний фрагмент із революційної тематики", — розповіла працівниця кімнати-музею.

За словами Ірини Городничої, досвід, творчі та технічні можливості фарфорового заводу дозволяли не тільки серійно випускати продукцію хорошої якості, а й виконувати різноманітні замовлення. Починаючи з двохтисячного року, на підприємстві удосконалили технологію виробничих процесів. Ручний розпис, рельєфно-візерункові орнаменти почали виробляти не тільки із золота, а й із платини.

"На стінці зроблений колаж фото різних поколінь, де представники фарфорового заводу створювали такі чудові фарфорові вироби. Тут різні процеси роботи, які виконали наші художники", — сказала методистка з музейної справи Ірина Городнича.

Частина виробів Коростенського фарфорового заводу зберігається і у фондах Коростенського краєзнавчого музею, — розповів його керівник Володимир Польгуй.

"Свого часу завод був візитівкою міста. Нас знали в усьому світі, не кажучи про Україну. Музей на сьогодні повинен змінюватися. І от, в принципі, в нашому музеї невелика така експозиція, присвячена нашому фарфоровому заводу, повинна була бути. Хоча це вже і наша стара історія", — сказав Володимир Польгуй.

За словами головної спеціалістки відділу культури і туризму Коростенської міськради Ірини Пасічник-Прокопенко, Коростенський фарфоровий завод заснував польський підприємець Тимош Пшибильський у 1904 році. В асортименті продукції підприємства на той час переважав випуск чайно-кавового посуду. Готові фарфорові вироби у білому глазурованому вигляді пакували у бочки і відправляли до Польщі, де майстри розписували посуд і продавали по всій Європі. У 1917 році Тимош Пшибильський виїхав до Польщі. У 1918 році Коростенський фарфоровий завод націоналізувала радянська влада.

"У цій частині міста був розташований колишній Коростенського фарфоровий завод. А саме на вулиці Богдана Хмельницького. Ця вулиця була тією територією, де працювали і проживали працівники підприємства. На даний час такого заводу вже немає. І тільки, як згадку його колишньої величі можна побачити колишню садибу власника та першого засновника пана поляка Тимоша Пшибильського. Це все, що залишилося на сьогоднішні. І це знову ж таки нагадування про те, що все одно історія залишається. І ми мусимо її знати, пам'ятати, і пишатися тими досягненнями, які були у Коростенській громаді", — сказала Ірина Пасічник-Прокопенко.